Портрет у вірі: Ян Фігель має вигляд людини, яка не поспішає і не легко втрачає самовладання. Він несе в собі спокійну впевненість того, хто десятиліттями керував складними переговорами, формував делікатні рамки та тихо, але твердо захищав тих, чиї голоси замовкли. Як Спеціальний посланник Європейського Союзу з питань сприяння свободі релігії чи переконань, Фігель став опорою у часто суперечливій та складній сфері міжнародних релігійних прав. Його робота, позначена не риторикою, а прагматичними діями, є свідченням сили принципової, стійкої дипломатії перед обличчям найбільших несправедливостей у світі.
Фігель народився у Словаччині, виріс у Європі на роздоріжжі, де стикалися сили історії, релігії та політики, а прагнення до більших індивідуальних свобод лише виринало з тіні радянського ярма. Саме в цьому контексті він рано розвинув інтерес до прав людини, зокрема до релігійної свободи, що й керувало його професійним життям. Після навчання в Братиславському університеті та отримання юридичної освіти шлях Фігеля до політики та дипломатії став природним, оскільки його почуття справедливості та віра в основоположне право кожного слідувати своїй совісті були центральними рисами його особистості.
Наприкінці 1990-х років Словаччина оговтувалася від десятиліть радянського тоталітарного правління, і Ян Фігель залучився до словацької політичної системи, коли країна здобувала свою щойно здобуту незалежність. Ранні етапи його політичної кар’єри були позначені його рішучістю допомогти побудувати суспільство, в якому свобода слова та свобода віросповідання були б фундаментальними правами, а не привілеями чи аномаліями. Для Фігеля релігійна свобода завжди виходила за межі вузьких меж особистої віри; для нього це була сама архітектура вільного суспільства, створення публічного простору, де кожен міг би висловлювати себе, не боячись переслідувань чи дискримінації.
Глибока відданість Жана Фігеля цим ідеалам вивела його на європейську арену у 2004 році, коли Словаччина вступила до Європейського Союзу. Його злет був стрімким, і невдовзі його призначили міністром транспорту, пошти та телекомунікацій Словаччини. Однак його відданість правам людини залишалася непохитною, навіть на посаді, яка вимагала від нього зосередитися на інфраструктурі. Коли з’явилася можливість виступати за більші релігійні свободи на європейській арені, він знову опинився в центрі уваги глобальних дебатів щодо релігійної свободи.
У 2016 році, після того, як він обійняв посаду віце-прем’єр-міністра Словаччини та провідної фігури в європейській дипломатії, Фігель був призначений Спеціальним посланником Європейського Союзу з питань сприяння свободі релігії чи переконань. На цій посаді він виконував роль як захисника, так і посередника, орієнтуючись у делікатних міжнародних водах, де релігійній свободі загрожують авторитарні режими, радикальні ідеології та зростання нетерпимості.
В основі творчості Фігеля лежить переконання, що релігійна свобода нерозривно пов’язана зі здоров’ям самої демократії. У країнах, де релігійні права перебувають під загрозою, страждає не лише віра, а й уся соціальна структура. Позбавлені можливості вільно вірити, позбавлені простору для відкритого сповідування та вираження своєї віри, люди позбавлені суттєвого аспекту своєї людяності. Саме це переконання зробило Фігеля невтомним захисником прав релігійних меншин, особливо в регіонах, де ці громади найбільш вразливі.
Його підхід до дипломатії унікальний. У той час як інші кричать або апелюють до емоцій, метод Фігеля більше схожий на терплячу роботу посередника. Він завжди шукав спільної мови, можливостей будувати мости, а не руйнувати стіни. У залах Організації Об’єднаних Націй, на конференціях захисників релігійної свободи чи на зустрічах з іноземними дипломатами голос Фігеля спокійний, але твердий, зібраний, але непохитний. Він не політик, який прагне домінувати в дебатах, а радше той, хто розуміє, що найкращих результатів часто досягають тихо, шляхом продуманих переговорів та відданості спільним цінностям.
Одним із найвизначніших досягнень Яна Фігеля на посаді спеціального посланника ЄС була його діяльність на захист переслідуваних релігійних меншин на Близькому Сході. У регіоні спостерігається зростання насильства щодо релігійних груп, зокрема християн, єзидів та інших менших сект, а також вкорінюється екстремістська ідеологія. Фігель привернув увагу міжнародної спільноти до цих питань, закликаючи європейських лідерів зайняти позицію на підтримку релігійних меншин. Роблячи це, він зарекомендував себе не лише як захисник, а й як інтерпретатор страждань світу, доносячи їх до сфер влади, гарантуючи, що ті, кого часто ігнорують, не будуть забуті.
Але вплив Фігеля поширюється за межі Близького Сходу. Він також невпинно працював над просуванням релігійної свободи в Європейському Союзі, забезпечуючи, щоб закони та політика ЄС поважали право людей сповідувати свою віру без страху дискримінації. Зростання популізму та націоналізму в Європі призвело до зростання клімату підозри та нетерпимості, внаслідок чого релігійні меншини опиняються дедалі маргіналізованішими. Робота Фігеля в цій галузі відіграла важливу роль у протидії цим силам, нагадуючи європейським лідерам, що релігійна свобода — це не абстрактне поняття, а фундаментальний стовп цінностей ЄС.
Він також відіграв ключову роль у встановленні та просуванні міжрелігійного діалогу, визнаючи, що справжня релігійна свобода не обмежується лише законними правами, а сприяє створенню атмосфери взаємної поваги та розуміння. Фігель був рішучим прихильником розвитку стосунків між людьми різних вірувань, вважаючи, що діалог і співпраця дозволяють знайти спільну мову навіть серед найрізноманітніших переконань. У світі, дедалі більше розділеному ідеологічними та релігійними розбіжностями, робота Фігеля служить нагадуванням про те, що мир народжується не від відсутності розбіжностей, а від готовності до діалогу та пошуку порозуміння, незважаючи на них.
Незважаючи на серйозність своєї роботи, Фігель залишається надзвичайно скромною особистістю. Його манера поведінки далека від типового профілю дипломата чи політичного лідера. Його дії позбавлені будь-якої пихатості; радше, він більше стурбований результатами своїх зусиль, ніж їхньою видимістю. Він відомий своїм уважним слуханням, здатністю бачити крізь несказане та тихою наполегливістю перед обличчям опору. Ця скромність у поєднанні з його непохитною відданістю правам людини заслужила йому повагу та захоплення колег, навіть тих, хто не погоджується з ним з інших питань.
Описуючи себе, Ян Фігель якось сказав: «Я — скромна та слабка людина на службі Богу та ближньому». Це твердження підсумовує суть його особистості: людини, чиє служіння іншим випливає не з бажання визнання чи влади, а з глибокого та непохитного переконання у важливості служіння чомусь більшому, ніж сам себе. Саме ця скромність сформувала весь його підхід до релігійної свободи: він не бачить себе ні героєм, ні рятівником, а слугою, який тихо, без фанфар, працює заради справедливості.
Для Фігеля релігійна свобода — це не абстрактний ідеал, а питання повсякденного життя. Це справа, якій він присвятив своє життя, справа, до якої він прагне з тихою інтенсивністю, яку часто ігнорують у світі, де видовищність є пріоритетом над змістом. Його робота не про славу чи владу, а про те, щоб кожен, скрізь, міг жити відповідно до своїх найглибших переконань — без страху, репресій чи насильства.
Сьогодні Фігель залишається переконаним, що релігійна свобода є важливою не лише для процвітання окремої людини, а й для майбутнього суспільства. Його робота продовжує формувати контури європейської політики релігійної свободи, водночас непомітно працюючи за лаштунками, щоб підтримувати тих, чиї права перебувають під загрозою.
Спілкуватися з Яном Фігелем – це зустріч із людиною, чиї цінності залежать не від політичних течій моменту, а від глибшого розуміння поточних глобальних проблем. Його дипломатія ґрунтується на принципах, а не на позерстві; на переконаннях, а не на зручності. У світі, сповненому шуму, тиха рішучість Фігеля є потужним нагадуванням про те, що прагнення до правди, справедливості та релігійної свободи – це шлях, який вимагає терпіння, мужності та, перш за все, непохитної переконаності в тому, що ці цінності можна і потрібно захищати.
Зрештою, робота Яна Фігеля не про особистий успіх чи визнання. Йдеться про створення світу, де люди всіх віросповідань, походження та переконань можуть жити у свободі та гідності. І в цьому мовчазному прагненні він продовжує будувати, цеглинка за цеглиною, більш справедливий і мирний світ для майбутніх поколінь.
